День боротьби проти сказу

Всесвітній день боротьби зі сказом є ініціативою Благодійної організації «Альянс по боротьбі зі сказом» (ARC) та Центрів боротьби з хворобами і профілактики хвороб Сполучених Штатів Америки за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я. Цей День має щорічний характер і проводиться 28 вересня.

Всесвітній день боротьби зі сказом покликаний підвищувати інформованість про наслідки сказу у людини і тварин, наскільки легко його попереджати і як викорінити це захворювання серед людей, ведучи боротьбу з його збудником в резервуарах серед тварин.

У Всесвітній день боротьби проти сказу увага залучається до наслідків цієї хвороби у людей і тварин і до того, як запобігти і зупинити сказ, ведучи боротьбу з цією хворобою серед тварин. За даними спонсорів Альянсу з боротьби проти сказу і Центрів боротьби з хворобами і профілактики хвороб Сполучених Штатів Америки щорічно 55 000 осіб вмирає від сказу – в середньому одна людина кожні 10 хвилин.

Сказ – особливо небезпечна гостра вірусна хвороба тварин і людини, яка характеризується ознаками поліенцефаломієліту, паралічами і абсолютною смертністю. У відповідності до оцінки ВООЗ, вона входить у п’ятірку найбільш небезпечних зооантропонозів, що завдають величезні соціально-економічні збитки.

На сказ хворіють усі теплокровні тварини включаючи мишей, щурів, зайців, ондатр тощо, але найнебезпечніше і найчастіше на території Харківської області зустрічається захворювання на сказ серед лисиць, собак, котів, великої рогатої худоби.

Джерелами сказу є дикі тварини, головним чином із сімейства собачих (вовки, лисиці, єнотоподібні собаки), а також кажани. 

Епідеміологічна ситуація в Україні щодо захворюваності на сказ залишається нестійкою. 

За інформацією Головного Управління Держпродспоживслужби епізоотична ситуація щодо сказу тварин на території Харківської області у 2024 році залишається складною. Від початку року зареєстровано 68 випадків сказу тварин (29 котів, 27 собак, 6 лисиць, 3 голови великої рогатої худоби, 1 єнотоподібний  собака, 2 куниці), при цьому оголошено неблагополучними 56 населених пунктів. Сказ у тварин діагностовано в усіх районах області. На сьогодні в регіоні залишається 9 неблагополучних пунктів щодо сказу тварин на території Ізюмського, Красноградського, Куп’янського, Лозівського, Харківського, Чугуївського районів. Вільною від сказу є територія Богодухівського району.

Погодні умови сприяють розмноженню мишовидних гризунів – основної кормової бази для лисиць та інших плотоїдних тварин. Фінансові труднощі значно скоротили заходи боротьби з гризунами. В регіоні також гостро стоїть проблема з безпритульними тваринами. Крім перерахованого важливим є відношення людей до небезпеки  захворіти на сказ – це відмова від щеплень і самовільне переривання щеплень.

Причинами  складної  ситуації в Україні  щодо сказу собак та котів також є:

– недостатній контроль за виконанням правил утримання собак і котів, та безвідповідальність власників тварин, в результаті чого збільшується кількість безпритульних тварин, особливо на околицях міста, на територіях інших населених пунктів, дачних ділянок, прибудинкових територіях;

– не бажання власників  вакцинувати домашніх тварин проти сказу; 

– відсутність чіткої нормативно-правової бази щодо розведення і утримання собак і котів, адміністративної та юридичної відповідальності їх власників, особливо у приміських зонах та сільських місцевостях;

– не застосування ст. 17 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» в частині умертвіння тварин при регулюванні чисельності та тих, які хворі на сказ чи на інше особливо небезпечне захворювання або є його носіями.

Поряд з цим, проблемним є наближення популяції лисиць до населених пунктів, що сприяє контакту з безпритульними та бродячими собаками і котами. 

Крім того, на території України поряд із класичними штамами вірусу сказу в південно-східному регіоні має місце циркуляція європейських лісавірусів летючих мишей (генотип 5). 

Антропоургічний (міський) тип сказу в Україні еволюціонує за рахунок неконтрольованого збільшення чисельності бродячих і безпритульних собак. Це зумовлено відсутністю чіткої нормативно-правової бази щодо розведення і утримання собак і котів, адміністративної та юридичної відповідальності їх власників, особливо у приміських зонах та сільських місцевостях. 

Таким чином, напружена епізоотична ситуація в Україні стосовно сказу зумовлена різноманіттям резервуарів та джерел збудника інфекції. Якщо раніше всі штами вірусу сказу розглядалися в єдиному антигенному відношенні, то нині класифіковано його 4 серотипи та 7 генотипів. 

Виділення вірусу зі слиною у тварин починається за кілька днів до розвитку клінічних ознак хвороби і триває протягом усього періоду захворювання. Хворі на сказ дикі тварини втрачають почуття страху і забігають в населені пункти. У собак інкубаційний період триває від 2 до 8 тижнів. Захворювання починається періодом провісників: поведінка собаки змінюється, вона стає неспокійною, ховається від людей, гризе неїстівні предмети, ковтає навіть дрібне каміння. З’являється слинотеча. Через 1-3 дні настає буйний період, який триває 3-4 дні. Собака кидається на людей і тварин, майже не гавкає або гавкає хрипло з підвиванням. Скажені собаки безцільно бігають вулицями, морди вкриті густою слинною піною. Далі настає паралітичний період, тварина пересувається тільки на передніх лапах (задні паралізовані), хвіст висить, язик звисає з рота, слина тягнеться стрічкою. В судомах тварина гине. Збудник захворювання в холодну пору року довго зберігається в неприбраних трупах тварин, що загинули від сказу.

Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки, перш за все, втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність і навіть удень з`являються у населених пунктах, нападають на людей і тварин. 

Для виникнення захворювання у людини має значення місце укусу та характер ран. Особливо небезпечні укуси в голову, обличчя та кисті рук, тобто місця, близькі до спинного та головного мозку. Інкубаційний період при сказі в людини коливається від 14 днів до 6-12 місяців. Першим виникає тупий біль у ділянці укусу. Рубець на місці укусу нерідко припухає, червоніє, свербить, біль поширюється по ходу нервів. З’являється надмірна рефлекторна збудливість нервових центрів, зокрема дихання і ковтання. Настає розлад дихання, болісні судороги ковтальних м’язів при спробі напитись, слинотеча. Без інтенсивного лікування смерть настає в перші сім днів хвороби в результаті дихальної недостатності.

Найчастіше люди заражаються при порушенні норм поведінки з тваринами. Щоб не заразитися, необхідно утримуватись від контактів з дикими та безпритульними тваринами, виконувати правила утримання домашніх тварин. Обов’язково потрібно робити щорічні щеплення проти сказу домашніх та сторожових собак, доставляти фахівцям ветеринарної медицини хворих тварин або їх трупи в разі загибелі. Не можна знімати шкіру з трупів диких тварин, вбивати здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси, а терміново викликати ветеринарного лікаря.

Якщо вас вкусила чи подряпала дика або бездомна тварина, статус вакцинації якої неможливо встановити, варто негайно промити рану водою з милом та звертатися по медичну допомогу до найближчого пункту надання медичної допомоги або до вашого сімейного лікаря. Медичний працівник оцінить ситуацію та за необхідності порекомендує розпочати курс вакцинації від сказу. Навіть потрапляння слини незнайомої бездомної та/або дикої тварини на пошкоджені шкірні покрови може бути показанням до початку лікування. Вакцина від сказу (антирабічна) запобігає виникненню захворювання сказом у 96–99 % випадків.

У разі інфікування людини сказом показане негайне введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути кілька: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні.

Вакцина ефективна в разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи попадання слини на пошкодженні шкірні покриви. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту з інфікованою твариною.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, попадання слини на  слизові оболонки, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами і гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Якщо Вас вкусила тварина або її слина потрапила на Вашу шкіру чи слизові оболонки обов’язково зверніться до лікаря. Питання проведення антирабічної допомоги постраждалому вирішує лікар. 

Не зволікайте жодної хвилини! Єдиним захистом від хвороби є щеплення, причому воно не має протипоказань!

Якщо Вас вкусила домашня тварина, з’ясуйте ім’я та адресу її господаря. Це необхідно для того, щоб ветеринар міг спостерігати за станом тварини протягом 10 діб від моменту укусу. Якщо тварина протягом цього часу залишається здоровою, для постраждалого небезпеки зараження сказом вже не існує і необхідності в проведенні антирабічних щеплень немає.  

Своєчасна кваліфікована медична допомога особам, які зазнали нападу тварин, укусів або ослинення, стає найважливішою ланкою запобігання захворювань людей на сказ, особливо в умовах неблагополучної епізоотичної ситуації, неефективних заходів щодо вирішення проблеми безпритульних тварин, незадовільного контролю утримання домашніх тварин, недостатнього обсягу щеплень тварин проти сказу. 

З метою обмеження поширення сказу в Україні, здійснюється комплекс ветеринарно-санітарних заходів, які передбачають систему організаційних заходів, спрямованих на ліквідацію сказу, включаючи епізоотологічний і епідеміологічний моніторинг, системну парентеральну імунізацію домашніх тварин та пероральну імунізацію диких м’ясоїдних тварин. 

Одним з найголовніших заходів профілактики сказу є імунізація тварин.

Щорічно в Україні здійснюється понад 5 млн. щеплень тварин проти сказу.

Парентеральна імунізація (вакцинація) домашніх тварин включає обов’язкову імунізацію  всього поголів’я собак на всій території країни; котів – в зонах стійкого неблагополуччя; сільськогосподарських тварин – при спалахах захворювання. 

Держпродспоживслужба, як уповноважений державний орган, забезпечує здійснення всіх необхідних діагностично-профілактичних та лікувальних заходів серед домашніх та диких тварин для забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні.

Для стабілізації епізоотичної ситуації щодо сказу на території області Головним управлінням Держпродспоживслужби та підпорядкованими йому установами державної служби ветеринарної медицини вживаються заходи направлені на профілактику сказу, зокрема:

• проведення профілактичних щеплень домашніх тварин проти сказу (у 2024 році щеплено 55 тисяч собак, 46 тисяч котів, 13 тисяч сільськогосподарських тварин);
• проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з населенням щодо небезпеки та профілактики сказу;
• проведення пероральної вакцинації диких м’ясоїдних тварин проти сказу (восени 2023 року розподілено 287 тис. доз принад з вакциною, у 2024 році проведення кампанії з пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин проти сказу заплановано на площі 14248,5 км2, що на 2745,5 км2 більше від площі застосування вакцини у 2023 році та складає 62% від загальної площі польових та лісових угідь Харківської області).

Однак попри заходи з профілактики, які вживаються державною службою ветеринарної медицини, епізоотична ситуація щодо сказу залишається складною з наступних причин:

• збільшення чисельності червоної лисиці на території області як наслідок непроведення заходів з її регуляції користувачами мисливських угідь протягом останніх 2-х років після введення воєнного стану на території України та заборони полювання;
• значна кількість людей, які відмовляються від проведення профілактичних щеплень проти сказу та відсутність на законодавчому рівні чіткого відрегульованого механізму притягнення до адміністративної відповідальності власників тварин, які відмовляють фахівцям державних установ ветеринарної медицини в проведенні протиепізоотичних заходів;
• не здійснюється належним чином регуляція чисельності безпритульних тварин у населених пунктах Харківської області. 

Щоб запобігти захворюванню на сказ, дотримуйтесь наступних правил: 

• не контактуйте з бездомними і дикими тваринами, розповідайте дітям про небезпеку таких контактів;

• не провокуйте тварин на укуси: не намагайтеся годувати, надавати допомогу невідомим, безпритульним тваринам, дражнити їх;

• уникайте скупчень безпритульних собак

• при укусі або ослиненні підозрілою твариною промийте рану водою  з милом, краї рани обробіть розчином йоду; 

• своєчасно робіть своїм домашнім тваринам щеплення проти сказу.

Проте, слід пам’ятати, що всі заходи з профілактики сказу будуть марні, якщо кожен власник тварин не буде розуміти, що він несе відповідальність не тільки за своє здоров’я чи свого улюбленця, але і за здоров’я оточуючих.

Наголошуємо на тому, що для недопущення сказу тварин необхідно щорічно робити щеплення всім домашнім улюбленцям, починаючи з 3-місячного віку. Вакцина проти сказу є безкоштовною, для здійснення щеплення необхідно лише звернутися до установ ветеринарної медицини Держпродспоживслужби вашого регіону.